ВЕНЕЦІЯ

    ВЕНЕЦІЯ (Venezia), місто на Півночі Італії, переважно на островах Венеціанської лагуни Адріатичного моря, адміністративний центр провінції Венеція і області Венеція. Населення - 318 тис. жителів (1991). Морський порт (вантажообіг бл. 30 млн. т на рік). Міжнародний аеропорт. Венеція складається з 2 частин: історичного центру (менше 100 тис. жителів), розташованого на 118 островах Венеціанської лагуни, розділених 150 каналами і протоками, через які перекинуто близько 400 мостів, і промислово-портової материкової частини. 

   Острівна Венеція - місто-музей, морський курорт, центр міжнародного туризму. Традиційні художні ремесла: вироби з венеціанського скла (о. Мурано), шкір; мережива (о. Бурано), мозаїка. У материковій частині - кольорова металургія, нафтопереробна, хімічна, текстильна, харчова промисловість, різноманітне машинобудування. Академія мистецтв, університет, інститут з вивчення Адріатики, Галерея Академії, археологічний музей, музей скла (на о. Мурано). 

    Поселення з 5 ст. до н. е., місто з поч. 9 ст. н. е.. З 9-10 по 16 ст. великий центр посередницької торгівлі між Західною Європою і Сходом. У середині століття була республікою (з кін. 13 ст. олігархічною, із дожем на чолі) зі значними підвладними їй територіями. У 1797-1805 і 1815-66 Венеція - володіння Австрії. 

   Основними історичними пам'ятками є Собор Сан-Марко (9-15 ст.), Палац дожів (нині музей, 9-16 ст.). Стара бібліотека Сан-Марко (16 ст.). Палаци (Ка д'Оро, 15 ст.; Вендрамін-Калерджі, кін. 15 ст.). Церкви та будівлі релігійних братств - Скуола Гранде ді Сан-Марко (15 ст.), Санта-Марія деї Міраколі (15 ст.). Церква і монастир Сан-Джорджо Маджоре (16 ст.).